Чим недосяжніша,тим більше хочеться зірвати,
Від відчаю від болю,нестерпно хочеться кричати….
Але людині за життя перекроїти небо не судилось,
І я просив у Бога,щоби ти на Землю із небес спустилась!
І ти пришла сюди,прийшла…
З небес на землю- у обитель зла!
І ти прийшла сюди із Раю,
Я щосекунди п*ю тебе,я п*ю і відчуваю…
Тепер,як вічність мить і навпаки….
Ніщо так болю не вгамує,як дотик рідної руки….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318477
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.03.2012
автор: Той,що воює з вітряками