Він не вірив в любов, а Вона все просила у Бога,
Хай би Він зрозумів, як їй боляче бути одній.
Надто впевнена була, що створена саме для Нього,
Надто сильно і світло горіло кохання у Ній.
Вона падала в сніг і ковтала у відчаї сльози,
А Він душу свою лікував видихаючи дим.
І Їй снилися сни, де Вона вже нічого не просить,
Де Вона усміхалась закохана поруч із Ним.
Він нічого не знав і ховався від себе самого,
Божевільно сміявся і пив нецукрований чай,
Він не вірив в любов... А Вона все ще вірила в Нього.
Вона знала, що десь таки є Нею мріяний рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318273
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2012
автор: Svetok