Вертикалі почуттів знекровлені,
Кохання - це ще той вампір,
Та яке ж то задоволення
Бути біліше ніж папір...
Мало сили на відновлення
Та вдосталь часу - ціла вічність,
Надійшло нове поповнення,
Для вампірів це типічно...
Навертають в свої лави
НАС мільйони на Землі,
Як закоханими стали,
Як зустрілись, де, коли?...
Ніч... Чи варто їх боятись?
Ще й як, це ж час активу,
А чи треба відбиватись?
Треба, якщо знайдеш сили...
Слабкість в тілі, ніч-пустунка
Шукать збудить жертву,
ВІдчуваю спрагу шлунком,
Я - вампір упертий...
Заражених все більше, це потреба,
Ми ж носії "чуми страждання",
І не благайте марно небо,
Вакцин немає від кохання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318198
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2012
автор: Мишель деЛакруа