Щоночі сни стають не адекватні,
А то й і взагалі безсоння давить.
Думки вже починають буть все менш приватні,
Крапо'к над "і" тепер ніхто вже не розставить.
Підошви кед стираю звичним вже маршрутом,
Згодом у стінах чотирьох, скляних, готую каву.
Щоб повноцінно працювати й не заснути,
Щоби дограти до кінця власну виставу.
Після аншлагу повернусь у звичні хащі,
Де в голові гримітимуть вже звичні постріли гарматні.
Знову потраплю до тієї ненаситної, бридкої пащі,
Й втікатиму від снів, котрі і досі ще не адекватні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317931
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2012
автор: fuko`