Спливли роки із пам`яті безодні
(Дарунок долі на моїм віку),
Коли почула в трубці телефонній
Знайомий голос друга із Баку.
Перетинали всяк мої дороги
Той загадковий Схід із краю в край.
Здавалось часом - світ, забутий Богом,
Та раптом зовсім поруч - справжній рай!
Було: пустельний вітер шарпав душу,
Волав під сонцем кам`янистий кряж,
Швиргали хвилі Каспію на сушу
Сльозини нафти на піщаний пляж.
А в той же час у тихій Ленкорані
Пухким вінцем акації цвіли,
Гойдались райські птахи на ліані,
Густі плющі дерева заплели.
Ділились тінню вікові чинари,
Стікали медом дині й кавуни,
Рясніли щедро фруктами базари
Та кликав пряний запах чайхани.
Не знаю я, коли ще доведеться
Мені відвідать той гостинний край,
Дізнатись, як вам в тім раю живеться,
Мої близькі Самая й Агадай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317837
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.02.2012
автор: Галина_Литовченко