Доки пером виводяться слова,
В яких я не існую... в них живу.
Вони сповільнюють той час, котрий сплива,
Вони складаються мов пазли, у яких пливу.
Доки римуються думки,
Переплітаючись рядками на папері.
Не пакуватиму валізи... навпаки,
Доки можливо залишатимусь у цім етері.
Нікуди, ні... мені комфортно тут,
Я наче вільний птах, що у своїх польотах.
Тепер не зрушить вам моїх редут,
Я житиму, мов композитор в власних нотах.
© fuko'
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317568
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2012
автор: fuko`