Я звикла до зими,
Вона вже як сестра,
І стали ми чомусь на диво схожі...
Загляну в дзеркала-
Така ж печаль в очах
І заметілі-перешкоди на дорозі…
Сніги, сніги засипали поля,
Запорошили стоптану стежину,
І щулиться від холоду земля,
І вітер в серці віє беззупинно…
Чому ж так довго не іде весна?
Навколо мене – льодянисте коло…
Так хочеться , щоб перша пташка весняна
Високо в небі заспівала соло!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317444
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2012
автор: Наталія Ярема