Відгуляло літечко, відгуляло...
Деньки свої яснії витрачало.
Дитячими ніжками бігало щоранку
У ліс та на поле стрічати світанки.
Вмивалось росою, заплітало волосся,
Дівочими кроками гуляло колоссям,
Людськими городами пробивалось до міста,
А там розгулялось, що всім стало тісно!
З молодецьким запалом танцювало на площі,
Купалось у фонтанах, гуляло під дощем.
Тамувало спрагу пристрасним коханням,
Змушуючи пари гуляти до рання.
Витрачало літечко, сили витрачало,
Жило, як востаннє. Інакше не знало.
В шаленому темпі, гульках та вечірках
Закохалось літо в дівчиноньку-зірку.
Шепотіло тихим легітом на вушко
Лагідні словечка любоньці-подружці:
"Хто ти, ясна діво, із рудим волоссям?"
- "А хіба не знаєш? Осінь, осінь, осінь"...
Обіймало літечко, осінь обіймало
В палких поцілунках себе віддавало.
Віддавало серце, душу хлопчакову,
Жовте листя тихо падало додолу...
27.08.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317296
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2012
автор: Мозаїка