На нерішучій межі
Пригорнула мене до грудей коливних,
та не сильно.
Наче міряла свіжу весільну
сорочку нічну.
Дозволяла торкатись рукам - себе...
майже прихильно.
Й нагадала розжарену цеглу
червону пічну.
Скільки була разів сподівни́х таких,
теж ненадійних,
В її щирім житті ,
де за спалахи - мався мужик?
В морі розчарувань
цінувати навчишся і стіни
Рипних лежачих Барж,
де Буксири, Баркас й Нафтовик.
Очі й звикли байдужно
завжди проводжати Лінкори,
Без надій особливих на те,
що покличуть у море.
...Намагалась не зврочити ласкою
ще нерішучою -
Поруч тісно тримавшого тіло
обіймами п`ючими.
26.02.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317240
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2012
автор: Юхниця Євген