Твої руки пахнуть сонцем весняним!
Оченята знов в минулому застигли.
Я у місті, як Ти вдома - сиротин.
Кожен день шляхів важких ламаю кригу.
Віриш, мамо, я б все кинула, нехай!
Як набридло не потрібне те лупати!
Вередливе це життя - із краю в край.
То чому ж Ти маєш вік мене чекати?!
Старість снігу попритрушує в волосся...
Дочекайся, мамо, я таки прийду!
Бо я зовсім ще маленька, не доросла.
Я з Тобою разом мужність віднайду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317006
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2012
автор: Ліна Біла