Коли з очей упала капля крові,
І я побачив мертвий люд посеред лісу,
То зрозумів, що маю битися до скону,
Чи я? Чи він? Шкода не можу глянуть змісту.
Зі мною до кінця стояли друзі,
І реанімували моє серце,
Можливо, я і друг то не найкращий,
Тримав їх за міліметр від смерті.
Вони мене чудово розуміли,
Надали сенс моєму буйному життю,
Підняли мене з дна колодязя власноруч,
І Синій птах шукали разом на краю.
Пульсує шрам і окуляри биті,
Та скільки ж підлості в людей...
Ковток повітря так потрібен,
Кінець цій ночі. Буде день...
Веде Любов, Надія, Віра,
Веде стежиною життя,
Чому нема такого: ДРУЖБА?
Це, як на мене, теж ім'я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316965
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2012
автор: Kenny