Люблю людей, що в мові обережні,
Їм слово грубе серце не плями́ть.
А мою душу здогад той бентежить,
Що тво́є "я" мої́м не дорожить...
Не знаю я, чи так то є, чи просто
Чергового очікую синця.
Якби ти знав, як слово твоє гостре
Мене вбиває-мучить без кінця...
Є в кожного в душі свої стигмати, -
І їх, і сльози варто берегти.
Чи так багато рідних цінувати?
Дозволь любові раз хоч зацвісти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316918
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2012
автор: Марічка9