Якщо ти голову не втратиш у годину,
Коли життя втрачає сенс, а люди глузд,
Якщо ти, вірячи у себе, любий сину,
Пробачиш тих, хто в лютих сумнівах загруз,
Якщо чекаючи терпіння мати будеш,
Або оббреханий, не ступиш сам в брехню,
В собі зненависті, зневажений, не збудиш,
А ще, уникнеш себелюбного вогню,
Якщо ти, мріючи, рабом не станеш мрії,
Якщо із роздумів не зробиш самоціль,
Якщо тріумф зустрівши, а чи безнадію,
Ти зігноруєш їх, не тратячи зусиль,
Якщо байдужим будеш, стрінувши злодихих,
Хто із твоїх же слів плете на тебе сіть,
Або розбитим вздрівши те, чим жив і дихав,
Ти врешті знайдеш сили вистояти й жить,
Якщо усі свої здобутки і надбання
Ти ризикнеш колись поставити на кін
Програвши ж, візьмешся до справ знов спозарання,
В поразці виживши, піднімешся з колін,
Якщо напружуючи розум, серце, жили,
Примусиш їх служить, коли, здається, - край,
Коли нічого більше в тілі не лишилось,
Опріч лиш волі, що велить: “Не відступай!”
Якщо у натовпі чеснот своїх не згубиш
І не забудеш друзів в колі королів,
Якщо ні ворог, ані друг, якого любиш
Не зможе скривдити тебе, хоч би й волів,
Якщо шістьмадесят секунд ти гнів свій вситиш
І ним труїтись не збираєшся весь вік,
Тоді – твоя Земля і все, що є на світі,
І - що важливіше – ти справжній чоловік!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316626
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2012
автор: Валентин Бут