Так тихо...чути шелест листя.
Ступає впевнено хода.
І у твого вже передмістя
Заходить сонце...А, шкода!
Ще вчора тішились, як діти,
Ще вчора грілися теплом.
Та вже гербарієм орбіти,
Пожовкотіли за вікном.
Cамотнісю покрились парки...
Дерева-віти під дощем.
І затушовані ремарки,
Мені нагадували щем.
А серце билося промінням
Крізь те, густюче полотно.
І розбивалось об каміння,
Але ж промінням всеодно.
Так тихо...вітер б'є у скроні,
І стелить листя по дворі.
Ти зігрівав мої долоні,
А я зізналася Тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316052
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2012
автор: СвітЛана