ти знов навиворіт натяг мої слова.
я ні на що не запитала згоди.
зібрала свою гордість і пішла
вперед, не розбираючи дороги.
ти знову йшов за мною слід у слід.
у спину дихав холодом і вітром.
під ноги кидав мерзлий бруд і лід.
та я до тебе й до такого звикла.
лишилася у себе тільки я сама,
німа, спокійна, з поглядом під ноги.
ти над душею став, як та зима.
а я - заручниця твоїх чертогів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315652
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2012
автор: ВЛВ