І стрілись поглядами. Тихо.
У сотнях поглядів таких.
Здавалося, знайомі. Дивно,
усе це - зовсім навпаки.
І кожен день - немов Колумби,
ми відкривали світ новий.
Ти знаєш, вони й справді згубні
ті наші погляди облич.
Ось почуття. Вони прийшли нежданно.
Їх не чекали в променях годин.
В тумані все стає намарним.
Не розбереш : де я, де ти.
І по цій лінії вогненній,
немов по тросу цирковім,
ходитимемо доти, певно,
допоки згаснуть зір вогні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315637
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2012
автор: Darusya