Ходив він до церкви і вірив у Бога,
Як нишком закралась у серце тривога.
Все було так просто: молись і спасешся,
Та сумніви хлинули, наче нашестя.
Бунтарські думки захопили свідомість,
І вже на лякає його невідомість.
Він слухає рок і живе сьогоденням,
Йому для життя не потрібне натхнення.
Він просто живе, відчуває хвилину,
Не раб, не фанатик, а вільна людина.
Захоче - сміється, а схоче - заплаче,
І вище можливостей власних не скаче.
Та сіре суспільство його не сприймає -
Для "інших" людей в ньому місця не має.
Подібні йому - неймовірна загроза
Для світу буденної мертвої прози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315490
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.02.2012
автор: BeeZone