Раздвинула ззаду Без Сорому між ніжок руку

У  чеканні  в  гості  дівчини...

Подобається,  як  внизу  –  вага,
(Два  тижні,  і  без  жінки  і  долонів...)
Тепер,  нехай  –  яких  би...хай  –  холодні,
Невмиті,  непричесані  –  ага!..
Аби...не  заважали,  не  пішли,
Й  покірливо  і  м,яко  довірялись,
Вони  б  зі  мною,  наче  в  гуляші,
Розмореним  стегенцем  колихались!
І  вдягнуті  цілунками  в  красу,
Постали  б  Афродітами,  Моделями,
Літали  б  ми  зірковими  оселями,
І  кров  текла  у  такт:  «несусь...несу...»
Я  б  збуджував  їх,  ззаду  лоскотав,
А  там  де  розтікається  вода...

...Та  дзвоник  в  двері.  Входить,  в  цоках,  гулко.
І  я,  вже  некерований,  в  зізнанні
Невчасності  канонів  виховання,
Без  сорому  поклав  між  ніжок  руку.

                                           18.02.2012р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315406
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.02.2012
автор: Юхниця Євген