Громоподібно грімко гримить грім
І шле свій регіт вітру навздогін.
Думки промокли аж до нитки, що в душі.
Тріщать дощі,
Ошпарюючи холодом сваволі.
Від них – лиш тінь в очах.
Ні сліду на вустах.
Це
воля.
18.02.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315018
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2012
автор: Анастасія Витрикуш