Вдихнула сонця, щоб прогріти душу.
Воно морозяне, лиш інеєм блищить.
Вдихнула вітру – він сльозу осушить,
Так ні, малюнками на склі лише рипить.
То де ж зігрітися в холоднім водограї,
Круговороті безкінечних днів.
Чи прилетять птахів весняних зграї,
Чи вкриє зеленню безмежну даль ланів.
Згорнусь клубочком, в милого, в обіймах,
Його тепло зігріє мої сни.
Він колисати буде на колінах
І так чекатимем, з надією, весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314912
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2012
автор: Любов Чернуха