Зранене серце, не має вже сили стогнати.
Відчаєм дише, кожна клітинка моя.
Стану навколішки, й буду Святого благати,
Щоб збереглася у цій круговерті сім’я.
Ти ж Всемогутній! Скажи буревію спинитись.
Нас віднеси на початок прекрасного сну,
Як ми навчились серцями в один бік дивитись,
В нашу холодну, але не забутню весну.
Знаю, від цього, мій милий не зможе встояти.
Змінить образи, на теплі і ніжні слова.
Тільки разом нам під силу всі кризи здолати.
А я берегтиму кохання, допоки жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314790
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2012
автор: Любов Чернуха