Ніколи…

Рахунок  дням.  От-от  іде  весна,
лелеки  білі  прилетять  із  вирію,
та  крига  на  озерах  ще  міцна,
і  вікна  вранці  ще  не  раз  відсиріють.

Ще    злитиметься  в  присмерках  зима,
жбурлятиме  сніжком  по  снах  березових,
підсніжники  розбудить  крадькома,
під  шепіт  стріх,  що  стали  нетверезими.

Розтане  сніг  на  пагорбах  зими,
у  пригорщах  несу  тобі  підсніжники,
що  розшивали  білі  килими
на    сонячних  боках  лісів  засніжених.

Чекатимеш  мене,  чи  ні?..  Я  б  знав.
Колінця  квітів  у  руках  схололи.
Ще  будуть  весни,  але  та  весна  -
до  нас  обох  не  вернеться.  Ніколи.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314745
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2012
автор: Михайло Плосковітов