Я трішки знаю перламутне небо
Крізь ледь сапфірно-синій об`єктив,
І струси срібла скульпуозним темпом,
Як попіл від зимових офензив.
Мені відоме сутінкове форте
У закапелках хмарних інтерв`ю
І як вітри недощового сорту
Розпалюють багряне дежавю.
Усе вже вчилось - і гойдання сонця
На вузьких стеблах снігових пір`їн.
Але не втямлю, як в земній суконці
Воно згаптує первоцвітний дзвін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314537
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.02.2012
автор: Вікторія Фещук