Зима задумана і синя,
де вечорами срібна даль.
І на березі легкий іній
прозоро-сивий мов вуаль.
Іще вітри, морози сніжні
і все казкове в світлі зір.
Зима пригадує колишнє
й шепоче тихо уві сні.
Про біле щастя мов у птиці
і все чим серденько живе.
Про вкрай загублені тривоги
десь там в далекому краю, -
немає в ньому сліз і горя
лиш візерунки на снігу.
Із неба падають пухнасті
в сніжинках мрії і думки,
ми ловим їх в холоднім танці
та все ж чекаємо весни.
Адже зимою дарять пісню
про почуття вітри землі
і погляд світла ніжний-ніжний
лишає в серденьку світи..
У них дзеркальна добра казка
в палаці з криги й кришталя,
де так прекрасно лиш зимою
співають ангели здаля.
Вони звіщатимуть повсюди
про ту Любов, що світить нам
і зігріває землю в пору
снігів і зоряних прикрас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314463
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.02.2012
автор: Dreaming of You