Не було, ще зими такої довгої,
такого довгого снігу на моїй планеті…
і сонце прорізалось променем в небі
крізь тишу і вітер холодної,
з присмаком щастя, зими…
зникли питання «чому, поясни…?»
Ти з’явилася інієм тонкого дня,
у причинених гранях моєї безпечності,
і коли, я збирав протилежності,
втікав від безмежності…
ти знаходила схожостей тисячі…
Не тягнулись так довго, ще місяці
снігу…
тихого,
довгого снігу…
Чекаю на відлигу,
щоб зустріти весну
разом,
хоча б одну…
весну
разом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314430
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2012
автор: Юра...