Мені сняться сни .....вони мені сняться, себто...я до них не маю жодного стосунку. Вони бувають значно талановитіші, ніж мої думки, сміливіші, ніж мої мрії, і, часом, значно, жорстокіші, ніж я сама.....мені вони просто....сняться. Чи це, як творчість? Не знаю. Я записуватиму деякі з них.
Ось...бачу... престол церковний, чи то диригенський пюпітр, перед ним - Хтось, мінкА...мінлива постать... чАсом стАрець, чАсом жінка в темному....ще хтось...картинка над-то часто змінюється. А перед Ним - Книга. І через плече Його, бачу, що сторінки писані відруки і різними почерками....відчуваю, що і моєю рукою там є сторінка. На чийсь сторонній голос Хтось відволікається. Вхопивши мить, я починаю швидко перегортати сторінки, щоб знайти свою,- і почитати, що там буде далі зі мною. Хтось відчуває мою хитрість і обертається : " Не поспішай!". Та знову відвертається на сторонній голос. І я, звісно, продовжую чим-дуж-швидше гортати....почерки...почерки....імена...різні....мого не знайду...не встигаю....і близьких не знаходжу....азартно...дух захоплює...гортаю. Хтось втрачає терпець. Повертається до мене усією фігурою....і я бачу, що це Волошин...борода, очі з автопортрету, ну, той Волошин, його акварелі я дивилась у дитинстві, він ще поет ...ніби...як же ж його ім"я?
- Не поспішай, кАжу Тобі!!!!!!!!!От я - Максиміліан Волошин ( я про себе...Максиміліан) нікУди не поспішав,- і УСЕ ВСТИГ!
З тим і прокинулась. Ця фраза ще довго вертілась в голові...і снилось це років 15 тому. Тільки тепер починаю розуміти того Максиміліана з мого сну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314076
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2012
автор: Маріанна Вдовиковська