Ти забуваєш, я ж знаю тебе назовсім,
Наскрізь, до нитки, усі потаємні шпарки.
Я вже не мрію про чудо, як було досі,
Я - вже не та, я - колошнього недогарки.
Поки що я - це ти, аж по самі вінця,
Я - твоя пам’ять, твій сон і твої надії,
Твоя колонія я і твоя провінція,
Хай буде так. І про інше уже не замрію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314046
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2012
автор: Redsailers