Колисали вороженьки, неньку Україну,
І співали колискову про лиху годину,
Про період той славетний, Володимира правління,
Чом же завжди злії очі в ноги кидають каміння?
Не судилось Русі древній зберегти своє безсмертя,
І лишилась лиш в минулім, з пам*яті її не стерти...
Лиш той час за козаків, повернув у краще віру,
Лихо завжди ходить довго, але треба знати міру.
Вишнивецький і Підкова, розпочали шлях тернистий,
Можна вбити двох героїв, а підняється їх триста.
Конашевич Сагайдачний не полишив розпочате
Витер сльози Україні, щоб з колін її підняти.
Якби не кривда особиста, якби не злоба на панів,
Не знали б скільки ще чекали, отих важних рятівників.
Не було би щастя, та нещастя помогло,
Щось незвідане й таємне, все Хмельницького вело.
Та знов помилка, знов фатальна,
У Переяслеві уже акт фінальний...
Чому забули запах волі?
Що таким близьким був від нас!
Чому ті самі граєм ролі?
А потім буде біль образ!
Чому так пізно спохватився,
Наж гетьман мужній, наш Богдан,
Чому до Бога не молився?
Коли зловили нас в аркан!
Від Богдана до Івана не було гетьмана,
Скільки будуть натягати прокляті кайдани?
Зрозуміла надто пізно, ненька Україна,
То не сон, а чиста правда. про лиху годину.
Не співали вороженьки, а правду казали,
Як без жалю брат на брата. до смерті рубались!
Чи потрібні Україні, такі вбивці - переможці?
Може видать їм медалі, за ті смерті запорожців?!
Одні гучно торжествують, інші тихо помирають,
Одні тяжко напрацюють, інші забирають...
В терновому світі, важка твоя доля,
Жорстокість суддя тому, вирок - неволя.
І навпіл розбиті усі твої мрії,
Не плач моя земле, хай ворог радіє.
Хай варварську думку у серці плекає,
Як звір, що у світі щодня виживає.
Хай плани складає в затьмаренім мозку,
Не ронить сльози, розтопленим мозком.
"Нема на світі України,
немає другого Дніпра"
Вона у нас, вона єдина,
Писав Шевченко, та дарма...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313459
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: 220