Я так давно хотіла вам сказати...
А не сказала. Вибачте мені
Мої півпогляди і жести мовчазні.
Та, зрештою, ну як могли Ви знати?
Глибокі вдихи і слова... не ті.
Коли я Вам чужі вірші читала,
О, як хотіла я, щоб Ви сказали...
Та фрази були гарні і пусті.
І, звісно, як завжди, підводив час,
І бракло слів, і настрою, й моменту...
Марнуючись в дешевих сентиментах,
Я промовчала головне про Вас.
Тепер, коли між нами кілометри,
Бракує близькості, і ще чогось... А ще
Так хочеться узяти Вас за руку
і говорити, плачучи в плече.
Нарешті я наважилась сказати.
У Вас вона є, марно це роблю...
Та... я люблю Вас... Чуєте? Люблю!
Але у відповідь... прохання помовчати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313431
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: Ірця