Кохаєш неіснуючу примару із соцмережі чи лише відображення її нерозкритої особистості? Все одно ніколи не зустрінеш саме той образ, що назавжди глибоко закарбовано в надрах свідомості. Він може підтримувати чи ж руйнувати надію знайти подібну істоту у своєму світі. А ще краще справді зустрітися, аби вже зовсім розвінчати міф про ідеальну примару із соцмережі, з якою лише немає можливості зустрітися.
Будуй веселкові мости, поки ще не пізно, поки подібне безглузде електронне спілкування приносить задоволення, поки створений тобою на основі вдаваних реакцій людини по той бік вдаваного спілкування образ ладен творити слова лише для тебе. А потім подивися на свої руки й зрозумій, що лише їх рухи вирішили долю цього образу у твоїй різнобарвній уяві, де панує та примара.
Стає хоча б не так сумно, коли знаєш, що десь є істота, яка витрачає на тебе свій час та увагу навіть якщо зовсім трошки й відповідає з примітивними помилками, але те, дурніша вона чи розумніша за тебе ніколи все ж не дізнаєшся. Стає трошки веселіше, коли є про що думати, йдучи, переповненими непотрібними потворними перехожими, вулицями нібито свого набридлого міста та слухаючи якусь улюблену музику, що вже набридла, та ж не хочеться записувати щось інше, бо все одно краще світ від того не здаватиметься.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313391
Рубрика: Нарис
дата надходження 12.02.2012
автор: Lucre