Твоє життя, як спалах зірки в небесах,
Горів яскраво та враз для нас він згас
І більше нічого вже тобі не треба,
Тільки б душа не злетіла б до пекла.
Я не знаю чи Бог тебе вчасно позвав?
Твій голос небесний на землі звучав,
Такий пристрасний, серце і душу всім рвав,
Ніжністю, любов'ю він нас напував.
Мурашками по шкірі в нашу суть вповзав,
Мізки в свій полон брав і не випускав,
Зринавсь і плинув..то був Божественний дар,
І не могли ми не чути його чар.
Нема прощення тим коханим виродкам
І їх звичкам та поганим їх вчинкам,
Які тобі кокс і алкоголь давали,
Що тебе поступово й убивали.
Та залишиться твій голос сильний, дивний
На віки на Землі, бо він чарівний...
Я молю Бога, відкрити дорогу в рай,
Твоїй душі, непокірній...Прощавай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313361
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.02.2012
автор: Макієвська Наталія Є.