Світлій пам'яті земляка, Степанюка Миколи,
який загинув 9 червня 1980 р.
при виконанні військового обов'язку в Афганістані
та тисячам-тисячам полеглих українців...
Тебе привезли, друже із Афгану
У металевій цинковій труні,
Завдали матері криваву рану -
Синок загинув в молодій порі.
Коли Вас відправляли на чужину,
Ніхто про згоду не питав батьків,
Завжди вкраїнців слали на загибель,
Потім казали - я цього не хотів.
Сини і доньки мами України
Лежать в чужій також в своїй землі,
В батьків і рідних незагойні рани,
У синім небі душі-журавлі.
Вони летять шнурами молодими
І слізно плачуть в небі кру- кру- кру-
Загинули - ми тужимо за вами,
Вкраїнці бережіть молодь свою.
Летять вони, летять потоком пізнім,
Летять, минають хати і лани,
Це наші з вами друзі ще недавні
До нас приходять в гості тільки в сни.
11.02. 2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313293
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: Зеновій Винничук