Цілую Осінь в золоті вуста,
Печальний обіймаю ніжно стан,
Голублю пасма мокрого листа
І розумію, що усе обман.
Її слова - лиш вітру тільки гук,
А усмішка, то «бабине» тепло.
Душа – озимок, серце – чорний крук…
Обітниць небо, в яр дощем стекло.
Журавликом надія в далині
Розтане. А на ранок між льодин,
Всміхатиметься Зимонька мені
Й радітиме, що знову я один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313237
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.02.2012
автор: Осіріс