Сьогодні Джул’єта, завтра вигнанка,
Русалка, Марія і протестантка.
Міняються образи, ролі, слова,
Хоча і не справжня, але я жива.
Під шквали овацій, букети троянд
Зароблений перший омріяний гранд.
За виром емоцій, зигзагом доріг
Загублено щастя земний оберіг.
Ніяк не замінить кохання на сцені,
Очі мужчини – покірно-смиренні.
Шепіт на вушко любовно-наївний,
Подих у шийку безмежно чарівний.
Перше штовхання під серцем матусі,
Біль і волання в надмірній потузі.
Ніжне, тоненьке, найперше «У-а»,
Щастя не в сцені, а втім, що жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313120
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2012
автор: Любов Чернуха