Заспівай мені вітре ту пісню, що колись мені мати співала,
Як водила малого полями, колоски із пшениці збирала.
Прививала любов до землі, шанувати й плекати навчала,
Чомусь слова з тієї пісні, назавжди, у душу запали:
" В землі поховане минуле, в землі поховані віки,
Потом і кров'ю вся промита, її потрібно берегти.
Бере початок там життя, життя черпає з неї силу
І кожна грудочка землі дорожча за цінну перлину".
Відповів мені вітер, що та пісня - вічно жива й не вмирає,
Лине всюди вона над полями, її жайворон з неба співає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313100
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2012
автор: Віктор Кущина