І знову вечір. Майже п’яна та одна.
Чи захворіла? Ні. Хоча, ймовірно, так. Хто зна.
Не можу без поезії, як без хорошого вина.
Ну, то нехай же – винна в тім сама,
Бо ніхто більш.
І знову вірш.
Впиваюся
І забуваюся
в собі.
Вже знані та нові,
Подекуди напівгіркі,
напівсухі
або напівсолодкі
Бринять у тих рядках нестерпні нотки,
Такі терпќі і теплі – аж достоту.
І ще, і ще – бажання не збороти.
Я допиваю у бокалі іскри літа,
Тепер прийдеться їм в душі моїй
горіти,
Якщо їй не судилося самій
зітліти.
Та це навряд чи.
Ну, хіба що…
Та ні, не без поезії, як без хорошого вина.
І п’ю до дна,
до забуття
без вороття.
11.02.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313094
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.02.2012
автор: Анастасія Витрикуш