Жив собі Чорний, Чорний Віл
І дід і батько теж був Чорний Віл,
Захтів наш Волик стати білим
Чи синім, а чи може голубим.
Пішов Волик в білу стайню-хату,
Дістав там пашу і зарплату,
Наш Волик був ще надто молодим,
Не знав - з великих сподівань лиш дим.
Служив наш Волик, на колег мичав,
Йому здавалося - розумним став,
Зарплату вчасно брав у голубих,
Поки про нього шум не стих.
Голубі: "Іди на свою пашу
І не загиджуй стайню нашу,
Іди собі до баранів, овець..."
Метнувсь наш Волик й баєчці кінець.
Мораль тут і проста, і ясна:
Чорний Віл не ліз до синього коша.
9.02.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313009
Рубрика: Байка
дата надходження 11.02.2012
автор: Зеновій Винничук