Не заганяю у могилу,
Не хочу бачить чорних днів.
Цей рік прийшов, його відкину,
Його порвав, його уздрів.
Не хочу зараз щоб пішла ти,
Бо так рідні помалу є,
Тебе від нас не відібрати,
А чорна смерть сидить й клює.
За що? Навіщо? Нащо кара?
Навіщо брати до небес?
Хіба вона нелюба стала?
Хіба настало життя крес?
І стрес…
Хіба прийшов кінець надії?
Проте дух волі оживе,
І збудуться напевно мрії,
Ти хоч невічна, ще живеш!
І ти тримаєшся так міцно,
За свій нещасний, битий путь,
І дивишся у слід так слізно,
І серце б’ється – добре чуть…
Тобі потрібно потриматись,
Потрібна жага до життя,
Не треба стресом убиватись,
Не треба впоминать буття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312665
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2012
автор: Марко Черемшина