Обірвалась серця ще одна струна,
пустка...а я на краю цього життя...
намалювати б собі на спині крила!
навіщо...немає в цьому світі мені каяття.
,
Я знову гойдаюсь на нитках емоцій
ще мить ,доривається, і я знову впаду,
нетреба,нетреба ваших овацій!
на кінці там я тіло своє віднайду…
там сиро і практична невідчутно дна,
без світла, лиш на стінах лякливий сніг,
там не думається і нічого не сниться,
лише сирість землі липне до ніг…
я знала що воно мене вбивало
але нагло закривши рот логіці на замок,
йшла вперед,тому що серце в пориві кричало!
"Хочу! Хочу! дай тепла хоча б ковток…"
І що тепер,почуття непотрібні нікому
сиджу на одинці видряпую пусті вірші,
пишу,хоч від них заробила оскому!
але краще писати,а ніж на одинці рахувати онімівші дні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312339
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2012
автор: MADLEN