На підвіконні старої комори,
Розцвіли у горшку помідори,
Розцвіли запишалися, цвітом,
Привітались, усмішкою з світом
Помідори, мої помідори,
Ви як доля, стрункі та багряні,
Вже доспіли, Й життєві узори,
Стерли слід свій на мапі екрані,
Все цвіте і розноситься мрія,
Наче вітер у далеч високо,
Я сиджу у задумі. Зоріє.
А у небі проноситься сокіл.
Все згадаю, що вчора, й одначе,
Не забуду ту мить пурпурову,
Коли ти мій, сльозливий юначе,
Мене кликав на вірну розмову.
Огірки, кабачки й ти, капусто,
Майоріли ви в травах городу,
Але все ж таки там було пусто,
Помідори украли свободу.
Степ мережкою гай доганяє,
Кінь біжить і за першим трамваєм,
Ми йдемо, а в руках помідори,
Кожен з нас урочисто тримаєм!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312170
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.02.2012
автор: ГаліЯ