А пам"ятаєш з нами вечір?
У тебе вдома ми, лиш ти і я,
Ти ніжно обійняв мене за плечі
І думав, що навік уже твоя.
Ой, як ти в цьому помилився,
Надіявся, що я тебе люблю?
Що поглядом, фальшивими словами,
Розтопиш мою душу крижану?
Вона вже раз повірила словам
І проти них встояти не змогла.
Відкрилась, й дала волю почуттям,
Та обманулась...і стала кам"яна.
Проте пограюсь я з тобою в кішки-мишки,
Побільше взнати хочу я про все.
Пробач, але прикинуся я трішки
Й гляну іншими очима я на це.
Цікаво мені взнати і почути,
Які бувають лагідні слова,
Які приємні ласки можуть бути,
Чи крутиться від цього голова.
Хоч більше я на це не поведуся,
Слова красиві, та це все обман.
Тепер я краще перша відступлюся,
Не допущу, щоб захопив мене дурман.
Не хочу я від цього знов страждати,
Кохання - небезпечне почуття,
Воно людину може й розтоптати
І в муку обернуть її життя.
І тому нам розстатись вже пора.
Спасибі за шампанське і за квіти,
За гарний вечір й лагідні слова,
Не хочу зараз я когось любити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312140
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2012
автор: Настя Ковал