Життя земне під стиль індиго -
Ідейний бум, немає меж.
Проте, немов забуту книгу,
Його чомусь не бережеш.
Отак, буває, віриш в чудо
І не цінуєш те, що є.
А вже минувшого не буде,
Не скажеш: "Ось воно - моє!"
Здіймаються в безодню мрії
Секунди вічні, мов думки,
І посміхається надія...
Легеньким порухом руки
Її спіймать неважко. Знову
Веде вона таку розмову,
Що можна втратити свідомість,
Поринуть в забуття натомість.
Безвихідь? Звісно, так буває;
Ніщо не вічне, все минає,
Не залишаючи сліди -
Назад дороги не знайти.
Політ душі - це вже потреба,
Їй вірний шлях підкаже небо.
На кольоровім видноколі
Вона співатиме поволі.
А потім світ накриє маска,
Зведе все зайве нанівець -
Отак народжується казка,
І кожен з нас - її творець.
Буденність чарам піддається,
Незвідане є неосяжним.
І голос в серці чийсь озветься:
"Жить мрією не так вже й страшно!"
І кам"яніють розрахунки,
На волю рвуться почуття.
Бажання різного гатунку...
Таке воно - земне життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312098
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2012
автор: Alessandro Lion