А стіни усе пам’ятають,
Усе, що було і про що ти мовчиш,
Вдають вони лиш, що не знають,
І мрії тримають, коли міцно спиш.
Я просто до тріщин торкнуся
Емоції в них не втекли, а живуть,
Минулим, не раз ще нап’юся,
Немов в кінофільмі ці кадри ідуть.
Спиною сповзу до підлоги,
І сльози проб’ють ніжну душу мою,
Вклонюся німим аж у ноги,
Нектаром, що було, я вічність ловлю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311508
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2012
автор: Galkka