Я не прошу мене завжди любити,
І шрамами зап’ястя прикрашать,
Не буду я в житті твоєму жити,
Дозволь хоча б своє не марнувать.
Думки мої пусти з свого полону,
Здери із серця мого свій портрет,
Як гарно, не знімай корону,
Натри її до блиску в мій манжет.
Не винна ти, така твоя порода,
Немає кактусів без колючок,
Як не бува без бур’янів городу,
Дістань, прошу, іржавий свій гачок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311459
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2012
автор: Майстер_слова)