Навряд чи хтось заплаче,
коли мене не стане
Нікому не потрібна
в цім великім світі
Ніхто мені не скаже,
що люблю...
Ніхто не обійме
і не відчую я гарячий погляд
на собі...
Отак блукатиму сама
по саду власного життя
Лиш Бог, який мене оберігає
За руку тягне,
каже, щоб ЖИЛА
А я боротися сама, втомилась
Набридло всім кричать,
що сильна
Бо я не сильна,
Я - слабка.....
Не хочу більше надіятись,
що прийде кращий час
Це крик душі.
Розбитої моєї душі
Яка уже нічого,
більш не може.........
04.02.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311447
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2012
автор: Samolichenko Svitlana