Я хочу написати як люблю
затишшя на моєму підвіконні,
і дзенькіт від гірського кришталю
і неба неозорого бездоння.
А ще, либонь, зимову заметіль
і повний місяць, наче на долонях,
і навіть вічно тліючий цей біль,
а з ним таке пригнічене безсоння.
Як тішуся щораз новому дню,
і вірю у любов, немов в тяжіння.
Я вже давно нікого не виню,
і вже не скаржусь. Так. Достатньо сильна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311423
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2012
автор: Halyna*