Якщо я вивергну із кратера свого повітряприймача
правду?
То чи розіллється вона всепоглинаючо-теплою звуколавою
на ґрунт сприйняття інших?
Чи вони відсахнуться від її стрімкого спуску і
повтікають деінде?
_________________________
Правда – це річ така ж суб’єктивна, як зубна щітка…
У кожного вона своя (якщо взагалі є)
Можливо не варто ділитися з кимось своєю щіткою, давати комусь у полон свою любі й рідні мікроби? Нехай собі мирно спочивають між жорстких реалій і час від часу пікетують на знак неприйняття нової зубної пасти, що можна ототожнити з яким-небудь прогресивним (чи регресивним) нововведенням…
_____________________
З поверхні землі до неба простягається дим. То починає своє розбурхування та жарке пробудження донедавна дрімотний вулкан… Збирає докупи усі свої сили, щоби відтворити та здійснити свою місію – прояв непокори природі, що навкруги буяє своїми псевдочеснотами та зменшено-оманливими багатствами.
Цей вулкан – наш ментальний вулкан – ми з вами… У нас у кожного своя правда, своя доля та свій шлях життєвий. Але є одне, що нас поєднує – наша КРАЇНА! Доста мовчати! Час прокидатися!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311000
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 03.02.2012
автор: Троянда Пустелі