Мольфар і вітер… Чи дано́ збагнуть?
Далекі гори і невтримність волі…
Бува, удвох між росами бредуть,
Збираючи натхнення тіні кволі.
А чи тихенько впарі уночі
Верша́ть історії чужої мрії.
Два побратими, дві палкі душі,
Два теплих сонця у життя на вії!
Один до одного на раду... Що ж, слова!
А небо грає, хмарами танцює.
На скелях долі зачекавсь мольфар?
А вітер поряд, тут як тут, гарцює!
Дебелий кінь... І вже несуться вдвох
Яскраві зорі і п’янке чарзілля...
У серці - віщий, всевидющий Бог,
Молитва сну і щирого дозвілля...
Єдине серце і одне життя
Їм випало ділити між собою.
Невтримний вітер, чарівний мольфар -
Єдиний світ, поділений надвоє...
(28.1.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310447
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2012
автор: Леся Геник