Ніколи я не вмів чекати,
І пив із вулика ще гіркуватий мед.
Я мов дитина, звик усе хапати,
Всі свіжі почуття зривав з дерев.
Життя не вчить нас мудрого терпіння.
Я кожен день, як у воді дельфін:
Вистрибую з води, набрати щоб повітря,
І знову за натхненням пірнаю до глибин.
Щомиті серце, мов востаннє, калатає.
Два стуки…тиша…сильний стук.
Живий лиш той, хто справді відчуває
Всі почуття: від щастя – і до мук.
P.S. Дехто помирає ще за життя. Не допускайте такого з собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310068
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2012
автор: Олександр Ткачинський