Забуваємо.

Людське  життя    як  гарна  книга
То  ясне  сонце,  то  холодна  крига

Бувають  часом    злети  і  падіння,
Хвилини  радості,  і  докори  сумління.  

Інколи,  так  хочеться  усе  вернути
Буває  що  прагнемо  забути,

Та  не  буває  однакових  подій
Живемо,  біжимо  до  своїх  мрій,

Долю  творимо,  її  і  проклинаємо
Часто  так,  добра  не  помічаємо,

Все  більше  на  зло  відповідаєм  злом
А  дітям  світ  з  яким  залишим  тлом?

Принципи  людські  міняєм  як  серветки
З  нервів,  пізніше,  ковтаєм  таблетки

Гроші  давно  вже  всім  правлять
І  здоровому,  й  каліці  на  голову  давлять.

Не  вміємо  вже,  так  просто  любити
Хоч  би  із  чортом,  -  та  в  достатку  прожити.

Давайте  трошки  світ  робити  кращим
Бо  майбутнє  дітей  –  буде  дуже  нещасним…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310060
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2012
автор: oleg lytvin